Новый подраздел — Рекламная пауза. Все любят смотреть короткие ролики, клипы и всякий такой бред. Поэтому буду делиться всяким таким моил любимым бредом с вами

Твій погляд знов направлений на мене,

А голосі я чую рідний звук,

Навіщо підійшов ти зновдо мене??

Мені вколов кохання цілий «куб»?

А коли з нею,

Ти здаєшся милим,

І усміхаєшся ти тільки їй у слід,

А я чужа,

Для вас я ніби привид,

Вакцина не подіяла,

Я псих!

І з подихом бажання серце щимить,

Переплітаючись у вирій почуттів,

Хоча все це мене і не задіне,

Та серце все ще щимить від …

І знаючи все це,

Я знову бачу,

ЇЇ,

Тебе,

Всіх вас ,

Я знову тут!

Хоча у нас і не було побачень ,

Та ніжний погляд поглинає мук.

І так ти тихо й не помітно щиро,

Здивовано, із ароматом мегдаля,

Кохаючи її, шепочеш в ліжку,

«О милая, я так люблю тебя!»

І в пристрасті бажань,

без слова досить,

Ти все їй поцілунки дарував,

Але її кохаєш ти і досі,

Лише мене раніш ти  не кохав!

Сегодня был день знаков.

Решилась! Напишу! Но походу не судьба.

В лицо я сказать не могу, а вот в онлайне его небыло.

Может в другой раз

Последние дни хожу сама не своя. А все через что — а у меня обострение влюбленности. 

У меня есть наверное такая дурная привычка влюбляться. Сначала ходишь 1 месяц окрыленная новы увлечением, потом думаешь, что с этим делать. После 2 недель таких мыслей — немного отвыкаешь думать о нем. И когда ты уже почти уверенна, что это конец. БАМЦ!Обострение!!!

Тебе еще хуже чем было, внутри какая то странная боль, непонятное состояние если честно… С одной стороны ты окрыленная чем то, а с другой — это ужас тихий...

От первой такой увлеченности я спасалась годовым отвыканием...

Но как быть здесь??

Если бы была уверенность в взаимности, а так...

Были мысли признаться, но вот какая будет реакция? Не будет ли хуже?? Просто так не хочется, что бы это признание превратилось в какую то камень, после которого будет не комфортно вообще общаться с этим человеком...

Чисто гипотетически!

Как парни реагируют на признание девушки в симпатии??

А у відповідь вона отримала листа, з ароматом його парфуму,  з частинкою його душі. Вона ніжно провела своєю рукою по конверту, спеціальним ножем повільно відкрила його але там було порожньо, він був пустий. Вона боязко викинула його геть…

Що це?  - подумала вона…  - Так, напевно, він просто забув покласти листа!

Але не так було як думалось. Він не забув. Йому було лінь придумувати гарні фрази які так хотів сказати їй в лице. Він просто не хотів нічого писати. 

Так йшов час, вона заводила питаннями  без відповідності в великий кут. Не розуміючи нічого вона просто думала. В кінці кінців вона просто не знала що робити далі, кохати його як раніш чи просто не жити. Вона страждала. А він не знаючи все це писав їй листа якого так вона чекала.

І з часом коли вони зустрілись знов, він їй його віддав, а вона дала йому у відповідь конверт такий же порожній як і його, але наділений її люблов'ю, її запахом, частиною її серця!

Я просто на дух не переношу сессию. Она меня изнутри убивает. Вроди и знаешь все, но это чуство непонятности, здашь ты или нет… просто выводит из себя.

Как говорил Дедуля Ленин: Учиться учиться и ещё раз учится))